Сказав я, коли зникло від мене

світло твого заповідного лику

Присягаюся Аллахом, недуга виснажила мене

в ній я на смак пізнав саму смерть

І очі мої від гіркого ридання

течуть, немов джерела живі

Повікам моїм мало було сліз, що лилися

аж поки вони і самі не зів’яли

Серце моє блукає в любові, туга зростає

тож коли ж настане наше єднання?

Зникло з очей моїх сяйво їхнє

о прекрасний Місяцю, втіш ці очі