У Медині маю я коханих, що лиш поглянуть

На мене — й туга йде, і зникає всяка шкода.

І серце сповнюється миром і радістю

Великою, і супроводжують мене успіх і перемога.

О жителі Тайби, поспішіть, бо я виснажений

І чекаю на те, на що покладав надії.

Такий ваш звичай: коли закоханий

Кличе вас мовою любові, він зцілюється.

Любов сповнює моє серце, вона навіть втілилась

В подобу мою, якщо образи мають значення.

О пане посланців, допоможи мені, бо не лишилося

В мене засобу, крім любові твоєї, що я зберіг.

Хвала Богу за твоє народження цінне, якому зраділа

Вся земля, і завдяки якому розвіялись біди.

День, коли світ засяяв, і не сходили

Ні сонце, ні місяць над подібним до нього.

Вітання тобі від серця, пахощами сповненого,

Аромат яких стає сильнішим від твого духу благодатного.

А хто спитає: «За чим ти тужиш?», відповім:

«За Тайбою тужу я тугою безмежною».

О керманичу неба, висади мене, коли засяють

Погляду твоєму Зелений Купол і покої.

Там я піду до вікна Посланця, щоб

Просити в Бога прощення, де прощаються гріхи.

Благословення Боже тобі, доки читаються

На святі твого народження аяти та сури.

І родині, і сподвижникам, і всім послідовникам,

І Гавсу, і Кутбу, і любам, що зібралися.