Я вчинив несправедливість до шляху того, хто молився вночі

Поки його ноги не скаржилися на біль і набряк

І він стримував свої нутрощі від крайнього голоду,

Ховаючи свою ніжну шкіру під каменем, прив'язаним до пояса

Високі гори золота намагалися спокусити його,

Але він показав їм у відповідь справжнє значення піднесення

Його ситуація аскетизму і потреби лише підтвердила його байдужість до мирських турбот,

Бо навіть крайня потреба не може зазіхнути на таку бездоганну чесноту

Як могла б крайня потреба такої людини привернути його до світу,

Коли б не він, світ ніколи б не вийшов з небуття?

Мухаммад — володар двох світів, володар джинів і людей,

І володар двох груп, арабів і неарабів

Наш Пророк, який наказує добро і забороняє зло,

Немає нікого вірнішого в слові, чи то "так", чи "ні"

Він улюблений, чия заступництво сподівається

Проти всіх страшних речей, які нас захоплюють

Він закликав людей до Аллаха, тому ті, хто тримається за нього,

Тримаються за мотузку, яка ніколи не розірветься

Він перевершив інших пророків як у формі, так і в благородному характері,

І ніхто не наблизився до нього в знаннях або в чистій щедрості

Всі вони просять Посланця Аллаха лише про жменю води

З його океану, або ковток з його нескінченного дощу

Всі вони зупиняються перед ним відповідно до їхньої міри,

Як діакритичні знаки на його знаннях, або голосні знаки на його мудрості

Він той, у якому були вдосконалені зміст і форма,

І тоді Той, хто створив усе людство, обрав його своїм улюбленим

Він далекий від того, щоб мати рівного в своїх чеснотах,

Бо в ньому суть досконалості неподільна

Залиште те, що християни стверджували про свого Пророка,

Поза тим ви можете сказати все, що забажаєте, у його похвалі

Ви можете приписати все, що забажаєте, благородства його сутності,

І його рангу, що завгодно величі

Справді, висока заслуга Посланця Аллаха не має крайньої межі,

Яка могла б бути виражена язиком людини

Якби його чудеса були такими ж могутніми, як його ранг,

Просто звук його імені оживив би мертві кістки

Він не випробовував нас речами, які виснажують наші розуми,

З турботи про нас, щоб ми не впали в сумніви або розгубленість

Людство не здатне осягнути його справжню сутність,

Близькі і далекі, вони вражені

Як сонце, яке здалеку здається малим для неозброєного ока,

Тоді як зблизька воно б засліпило і засліпило зір

Як можуть люди, які сплять, сприймати його справжню реальність

У цьому світі, поки вони відволікаються від нього своїми мріями?

Обсяг знань, які ми маємо про нього, полягає в тому, що він людина,

І що він найкращий з усіх творінь Аллаха

Кожне чудо, принесене Благородними Посланцями,

Було лише пов'язане з ними через його світло

Справді, він — сонце щедрості, а вони — його планети,

Які проявляють свої світла для людей у темряві

Яка щедра створення Пророка, прикрашеного відмінним характером!

Так прикрашений красою і сяючим обличчям

Як квітка у свіжості і повний місяць у величі,

Як океан у чистій щедрості і як Час сам у силі рішучості

Просто від його величної постави, навіть коли він був один,

Він здавався, ніби серед великої армії і свити

Ніби сяючі перли, захищені в їхніх мушлях,

Виникали як з його мови, так і з його сяючої усмішки

Жоден парфум ніколи не зрівняється з тією землею, яка тримає його благородну форму,

Яке блаженство для того, хто вдихає ту благословенну землю або цілує її!