Спитайте серце моє, спитайте його, воно звістить вам

Про мене у вашу відсутність, бо в ньому — ваша присутність

О повні місяці, чия сяйна поява всесвіт осяяла!

Якби не втіха мого серця в ті миті, коли я вас згадую,

І притискання долоні до нього — воно б від жаги збожеволіло

Якби сльози мої змішалися з морями землі, вони б їх затопили,

Стікаючи з очей, що через пал вогню жадання не знають сну

А любов розбила моє нутро і на частки розірвала.

Якби наблизили вогонь до мого серця, воно б його спалило

Чи чули ви коли-небудь про серце, що сам вогонь спопелило?