Прекрасна та, що нас плекає

завжди нас знає і стрічає

Зійшла вона, щоб дарувати

справедливість і добро нам дати

Від сили, що є превелика

благословенна і владика

Красою описана всюди

таємно й там, де бачать люди

Довершеним сяйвом засяла

де врода вдачу віддзеркало

В гармонії все поєдналось

звідки проміння показалось

Джерела чисті в неї стали

жадання всі плоди зірвали

А чесноти її високі

Сатурном слави в височині глибокій

Скрізь добрі вчинки розійшлися

благі вісті розлилися

Думки її ведуть смиренно

душі до істини натхненно

В його описі є уроки

яких не знали ще пророки

Весь світ від подиву німіє

в палкій любові пломеніє

Статура в нього не висока

помірна, люба оку й кроку

Та образом своїм величним

він вищий за тих, хто зростом звичним

Обличчя місяцем сіяє

в устах же перли він ховає

В його словах — свята смиренність

а в мовчанні — велична впевненість

Чоло широке та відкрите

в молитві Богу лиш схилите

Розумом сповнене, злетіло

в пізнанні й честі зазоріло

Обличчя світлом виграває

глибока чорнь очей вражає

А брови — дуги досконалі

в красі, що не знає печалі

Коли він йде — за ним усюди

світло крокує межи люди

А ніс його, мов меч тонкий

з горбинкою, величний і стрункий

Уста широкі, красномовні

а груди — моці й духу повні

Живіт підтягнутий і плоский

до грудей статних, мов із воску

Обличчя — перлина іскриста

а шкіра — рожева та чиста

Душа його — світло прозоре

що освітила небесне море

Суглоби міцні та величні

почуття чисті й непересічні

Законів Божих він хранитель

подібних не бачив ще глядач чи житель

Повіки темні від природи

зубів сліпуча прохолода

Мов зерна граната червоні

чи бачив ти гранат на лоні?

Борода густа та охайна

в порядку розлита надзвичайно

Волосся пишне та густе

до мочок вух воно росте

Уста його — повний місяць ночі

коли всміхаються пророчі очі

Весь він — як шлях для сподівання

для суходолу й для плавання

Родинні зв’язки він єднає

тягар нужденних підіймає

Добро творити він готовий

в тиші нічній і в день святковий

У світі він — велич і шана

в Істині — з Богом невпинно й старанно

Його добро знане усюди

понад джинів і де ходять люди

Лінія волосу до пупа

від сяйва чола, що не скупо

Немає погляду такого

в величі віри перед Богом

Тонка доріжка на грудях

він вищий за всіх на людських путях

В чеснотах він непереможний

пан над створінням, вождь спроможний

П’яти без зайвого м’яса

широкі груди — його прикраса

Дарована мова йому ясна

Сахбана промова перед ним не прекрасна

Мов пахощі мускусу в русі

як з пагорба йде він у дусі

Втома від нього вмить відходить

про дім і край забути змусить

Любов до нього — це віри основа

ненависть — безвір’я темна змова

Горе тому, хто в похвалі

людину зневажить у злій хулі

О Господи, даруй нам щастя

світлом його врятуй від напасті

Щоб ми побачили прекрасне

в житті земнім і там, де не гасне

Благословення й мир від Того

хто дав створінням благ так много

Пророку в кожну мить і час

Господь звеличив його для нас

Також Захрі та її матері

преславній жінці в святій вірі

І всьому роду їх, допоки

місяць нам шепче сни глибокі